У 1992 році, через рік після всенародного референдуму, що підтвердив незалежність України, він був затверджений як державний. І хоча всім відомо, хто написав слова і музику для одного із символів України, мало кому відома історія створення Гімну.

Історія виникнення Національного Гімну України досліджувалася протягом багатьох десятиріч, найбільш активно — в період між двома світовими війнами на території Західної України та після Другої світової війни емігрантськими музикознавцями й істориками.
Текст до майбутньої пісні «Ще не вмерла Україна» написав відомий український етнограф, фольклорист, поет Павло Чубинський (1839—1884). Він відомий як український патріот, котрий мав мужність не приховувати своїх переконань. П.Чубинський став одним з перших членів «Громади», що об’єднала в 1862 році кілька українофільських гуртків. За деякими даними, одним з його творів цього періоду став вірш «Ще не вмерла Україна». Незабаром П.Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюдинів» вислали в Архангельську губернію під нагляд поліції. Він поселився в Архангельську, де жив і працював довгих сім років. Інші дослідники затверджують, що вірш «Ще не вмерла Україна» П.Чубинський створив уже в Архангельську. У той час у це місто було заслано багато поляків, серед яких дуже популярним був твір-гімн «Еще польська не згинела» (відомий ще як «Марш Домбровського»). Захоплений патріотичним змістом пісні, П.Чубинський написав свій вірш, причому використав перший рядок польського гімну. Лише в одному дослідники сходяться: пісня «Ще не вмерла Україна» написана в 1862 році.
Автор музики нинішнього Державного Гімну України — отець Михайло Вербицький (1815—1870), якого вважають одним з перших українських композиторів-професіоналів у Галичині. Він писав хорові, вокальні, інструментальні твори, музику до театральних п’єс. Уперше надрукований у 1863 році, а з нотами — в 1865-му, твір став Гімном у 1917 році.
У 1917—1920 роках Гімн «Ще не вмерла Україна» не був законодавчо затверджений як єдиний Державний Гімн. Виконувалися й інші гімни.
Після Лютневої революції 1917 року Гімн «Ще не вмерла Україна» став майже обов’язковим атрибутом усіх маніфестацій, де висувалися українські національні вимоги. Заборонені колись слова й музика пісні стали широковідомими, набули значної популярності в Києві та Львові. З виникненням Української Народної Республіки ця пісня виконувала функцію Державного Гімну.
3 лютого 1944 року Президія Верховної ради СРСР видала указ «Про державні гімни радянських республік», згідно з яким усім союзним республікам належало прийняти власні гімни. Весною 1944 року в Києві була створена комісія з підготовки проекту гімну. Перед українськими поетами — учасниками конкурсу поставили досить відповідальне і разом з тим делікатне завдання: створити таку головну пісню, яка б повністю «вписувалася» в політико-ідеологічний контекст загальносоюзного гімну і разом з тим відображала українську національну специфіку. Лейтмотивом практично всіх поданих на конкурс віршованих варіантів українського гімну стало прославляння «старшого брата — великого російського народу» і «вождя всіх народів Й.Сталіна». Врешті-решт авторами слів Державного Гімну УРСР стали поети Павло Тичина і Микола Бажан, а музики — авторський колектив під керівництвом композитора Антона Лебединця.
Після всенародного референдуму 1 грудня 1991 року, що підтвердив незалежність України, музична редакція Національного Гімну «Ще не вмерла Україна» була затверджена Державним Гімном. Це відбулося 15 січня 1992 року. Але тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України затвердила закон «Про Державний Гімн України», запропонований президентом Леонідом Кучмою. Виправлено перший рядок гімну — тепер він звучить «Ще не вмерла України і слава, і воля».
З ухваленням цього закону було завершено формування ст.20 Конституції.
І все б добре, але тільки слова українського Національного Гімну не всіх влаштовують. Багато громадян не згодні з першим рядком, а саме — з виразом «Ще не вмерла Україна…». Дійсно, виникає питання: «Чому Україна повинна вмирати?» До того ж психологами давно доведено, що кожне сказане і написане людиною слово має властивість упливати на життя не тільки окремих осіб, а й усього народу, всієї країни. Так може саме цим і пояснюється політична й економічна нестабільність в Україні та відставання її в розвитку від інших європейських країн? Адже не слід забувати, що «Як ви яхту назвете, так вона і попливе».

(с) Тетяна ДАВИДЧЕНКО